Економічне зростання сповільнює борговий тягар

У другому кварталі 2026 року ВВП Китаю зріс на 4,3% у річному вимірі. На весь рік влада встановила ціль економічного зростання на рівні 4,5–5%.

Для досягнення цього показника Пекін обіцяє підтримувати економічну активність і стимулювати споживання. Проте можливості уряду обмежує збільшення державного боргу та витрат на його обслуговування.

Як повідомляє Financial Times із посиланням на дослідження державних фінансів, проблема особливо відчутна на місцевому рівні, де боргові виплати дедалі сильніше тиснуть на бюджети та скорочують простір для нових економічних ініціатив.

Відсотки за боргами забирають дедалі більшу частину бюджету

За оцінкою Conference Board, у 2026 році виплати відсотків за боргом становитимуть 19,2% бюджету центрального уряду Китаю. Для порівняння, у 2014 році на ці потреби спрямовували 12% бюджетних коштів.

Загальні виплати відсотків центрального та місцевих урядів можуть сягнути 1,4 трлн юанів, або $209 млрд. Приблизно дев'ять років тому відповідна сума була майже вчетверо меншою.

Особливо швидко зростають витрати місцевої влади: за наведеними оцінками, виплати відсотків збільшувалися в середньому на 16% щороку. Це обмежує можливості регіонів фінансувати інфраструктуру, підтримувати підприємства та запускати програми стимулювання попиту.

За прогнозом Morgan Stanley, до кінця 2026 року публічний борг Китаю може зрости до 122% ВВП. Це на 48 відсоткових пунктів більше, ніж до пандемії.

Як Китай накопичив такий борг

Однією з головних причин збільшення заборгованості стала модель економічного розвитку, яка тривалий час спиралася на державне кредитування та інвестиції. Значні кошти спрямовували на інфраструктурні проєкти, будівництво й розвиток виробництва.

Ситуацію погіршила тривала криза на ринку нерухомості. Через спад у галузі місцева влада втратила частину надходжень від продажу земельних ділянок, які раніше були важливим джерелом фінансування регіональних бюджетів. Водночас потреба підтримувати місцеву економіку змусила центральний уряд збільшувати фінансову допомогу регіонам.

У результаті боргові зобов'язання продовжують зростати, а дедалі більша частина бюджетних ресурсів спрямовується не на нові проєкти, а на обслуговування вже накопичених боргів.

Чому нові стимули можуть не дати очікуваного результату

На тлі слабких роздрібних продажів і скорочення інвестицій в основний капітал китайська влада оголосила про додаткові заходи підтримки. Серед них — субсидії на виплату відсотків за іпотекою та зниження ставки за одним із механізмів фінансування.

Паралельно Пекін посилив стягнення податків із процентних доходів і дивідендів, які заможні громадяни отримують через офшорні трасти.

Однак аналітики сумніваються, що цих кроків буде достатньо для суттєвого пожвавлення економіки. У Barclays вважають оголошені заходи радше початковим імпульсом, ніж переломним моментом. Goldman Sachs також оцінює підтримку як відносно невелику фіскальну субсидію, обсяг якої протягом п'яти років може становити 100 млрд юанів.

Представник UBS Джон Лем, який досліджує ринки нерухомості Китаю та Гонконгу, також висловив сумнів, що нинішня політика виправдає очікування інвесторів.

Пекін робить ставку на технології, а не масове стимулювання споживання

Попри проблеми внутрішнього попиту, китайський експорт продовжує зростати. Одним із напрямів розвитку залишається електроніка для штучного інтелекту та інші високотехнологічні товари.

У конкуренції зі США за лідерство в передових галузях Пекін надає перевагу розвитку виробництва, науковим дослідженням і технологічній самостійності. Голова КНР Сі Цзіньпін закликає посилювати ці напрями, що відображається і в бюджетних пріоритетах.

За оцінкою Conference Board, китайська влада переважно зосереджується на адресній підтримці науки, технологій та стратегічних секторів, а не на масштабних програмах, які могли б швидко збільшити споживчі витрати населення.

Такий підхід може допомагати зміцнювати довгострокові конкурентні позиції країни, проте не обов'язково забезпечує швидке відновлення внутрішнього попиту.

Чому Китай не поспішає збільшувати дефіцит бюджету

Теоретично центральний уряд міг би залучити додаткові ресурси через випуск державних облігацій. Його боргове навантаження вважають помірнішим порівняно з навантаженням місцевої влади.

Однак подальше нарощування запозичень може створити додаткові ризики для державних фінансів. За оцінкою Goldman Sachs, розширений дефіцит бюджету Китаю вже становить близько 10% ВВП.

За таких умов масштабне стимулювання економіки може ще більше збільшити боргові зобов'язання та майбутні витрати на їх обслуговування. Тому влада змушена шукати баланс між підтримкою зростання та контролем над фінансовими ризиками.

Замість нових програм влада прискорює бюджетні витрати

Наразі Пекін закликає місцеві уряди активніше використовувати кошти, уже передбачені в бюджетах. У першому півріччі 2026 року регіональна влада витрачала їх повільніше, ніж очікувалося.

Головний економіст Morgan Stanley з питань Китаю Робін Сін вважає, що одним із основних кроків стане прискорення виконання бюджетів без істотного збільшення початково запланованих видатків.

Таким чином, Китай намагається підтримати економічну активність за допомогою вже доступних ресурсів, не вдаючись до масштабного розширення державних запозичень.

Подальша динаміка китайської економіки залежатиме від того, чи зможе влада підтримати внутрішній попит і водночас стримати зростання боргу. Високі витрати на його обслуговування звужують можливості для масштабних стимулів, тому Пекіну доводиться робити ставку на точкову підтримку та розвиток стратегічних галузей.