Виробництво та експорт уже скорочуються

За даними «Укрметалургпрому», протягом перших семи місяців 2026 року виробництво сталі в Україні зменшилося на 5,6%. Експорт металопродукції скоротився на 11,5%, а валютна виручка знизилася на 7,8%, до 1,67 млрд доларів.

Ситуацію додатково ускладнили російські атаки на великі промислові підприємства, зокрема «Запоріжсталь» та «АрселорМіттал Кривий Ріг». Відновлення пошкоджених виробничих потужностей може потребувати десятків або навіть сотень мільйонів доларів.

Водночас для підприємств виникає ще одна проблема: вкладати значні кошти у відновлення виробництва стає дедалі складніше, якщо можливості експорту продукції скорочуються.

Європейський ринок має критичне значення для української сталі

Європейський Союз залишається головним зовнішнім ринком для української металургії. В останні роки близько 80% української металопродукції було орієнтовано саме на країни ЄС.

Тому зміна правил торгівлі з Європою безпосередньо впливає не лише на окремі підприємства, а й на всю українську промисловість.

Із початку 2026 року для української продукції почали діяти нові правила, пов’язані з механізмом CBAM — Carbon Border Adjustment Mechanism. Цей інструмент передбачає вуглецеве коригування імпортованої до ЄС продукції.

Для української металургії це особливо складно, адже значна частина сталі виробляється за доменними технологіями, які супроводжуються високими викидами вуглецю.

CBAM може додати до вартості сталі до 100 євро за тонну

У компанії «Метінвест» оцінюють потенційне фінансове навантаження від CBAM у межах 50–100 євро на тонну сталі.

Такі додаткові витрати можуть суттєво погіршити конкурентоспроможність української продукції на європейському ринку. Для виробників це означає зростання собівартості та ризик втрати покупців.

При цьому українські підприємства опинилися у ситуації подвійного тиску. З одного боку, можливості експорту готової сталевої продукції обмежують нові квоти. З іншого — CBAM створює додаткові витрати для продукції з високим рівнем викидів.

Нові квоти скоротили доступ українських виробників до ринку

Ще одним серйозним фактором стали нові імпортні квоти Європейського Союзу, які почали діяти з 1 липня 2026 року.

За даними галузевих оцінок, обсяг, доступний для українських виробників, виявився приблизно на 60% нижчим, ніж фактичний експорт сталі до Європи у 2025 році.

Після введення нових обмежень виробництво сталі в Україні скоротилося більш ніж на 21%, а виробництво металопрокату — приблизно на 30%.

У «Метінвесті» зазначають, що підприємства фактично втратили можливість повноцінно планувати виробництво та експорт. Квоти обмежують продаж готової продукції, а вуглецевий механізм знижує конкурентоспроможність альтернативних товарів, зокрема чавуну.

Українські металурги можуть втратити близько $1 млрд

За оцінками «Метінвесту», лише через нові квоти ЄС українська металургія може втратити близько 1 млрд доларів експортної виручки.

Крім того, потенційні втрати бюджетів усіх рівнів можуть перевищити 17 млрд гривень.

Наслідки виходять далеко за межі металургійних підприємств. Галузь тісно пов’язана з транспортом, енергетикою, видобувною промисловістю, машинобудуванням та великою кількістю постачальників.

Саме тому скорочення виробництва може створити мультиплікативний ефект для всієї української економіки.

Втрати можуть перевищити 6% ВВП

Президент «Укрметалургпрому» Олександр Каленков вважає, що за збереження чинних обмежень українська металургія може скоротитися щонайменше вдвічі.

У такому випадку втрати для економіки України, з урахуванням впливу на суміжні галузі та постачальників, можуть перевищити 6% ВВП.

За прогнозом GMK Center, який був зроблений ще до серпневих атак на промислові підприємства, виробництво сталі в Україні у 2026 році могло знизитися до 6,5 млн тонн.

Декарбонізація потребує $12 млрд інвестицій

Окремим викликом для української металургії залишається необхідність переходу до більш екологічного виробництва.

За оцінками галузі, для масштабної модернізації металургійних підприємств необхідно близько 12 млрд доларів інвестицій протягом 20–25 років.

Йдеться про поступовий перехід від доменного виробництва до електродугових технологій. Така модернізація може суттєво скоротити викиди CO2 — приблизно з 2,4 тонни до 0,6 тонни на тонну сталі.

Однак реалізувати настільки масштабні інвестиційні програми під час війни складно. Для цього необхідні страхування воєнних ризиків, доступне довгострокове фінансування та гарантії для міжнародних інвесторів.

Україна може розпочати новий раунд переговорів із ЄС

Представники металургійної галузі вважають, що Україна має використати найближчі місяці для активних переговорів із Європейським Союзом.

Чинний режим квот діє до 1 січня 2027 року, тому умови доступу української сталі до європейського ринку ще можуть бути переглянуті.

Серед можливих варіантів називають збільшення квот до рівня фактичного експорту попередніх років, а також створення спеціального режиму для України в межах CBAM.

Ще одним можливим компромісом може стати механізм, за якого українські підприємства під час війни та протягом семи років після її завершення зможуть спрямовувати кошти, сплачені в рамках CBAM, на закупівлю європейського обладнання та технологій для декарбонізації.

Висновок

Українська металургія сьогодні опинилася під тиском одразу кількох факторів: російських атак, скорочення виробництва, обмеження експорту та нових екологічних вимог Європейського Союзу.

Подальше збереження жорстких квот і високого фінансового навантаження через CBAM може суттєво послабити одну з ключових галузей української економіки.

Водночас перегляд умов торгівлі з ЄС та створення спеціальних механізмів підтримки українських виробників можуть стати важливим фактором для збереження виробництва, експорту та майбутнього відновлення промисловості.