Індія почала шукати інші джерела нафти

Індія протягом останніх місяців значною мірою спиралася на російську нафту. У деякі періоди понад половина імпорту сирої нафти країни припадала на Росію. Для Нью-Делі такі закупівлі були способом забезпечити внутрішній ринок на тлі високих світових цін та перебоїв із постачанням з Близького Сходу.

Однак тепер ситуація змінюється. За даними Bloomberg, великі індійські переробники останніми днями почали серйозніше розглядати альтернативні вантажі, зокрема для поставок у листопаді.

Російський імпорт уже скоротився

Поставки російської нафти до Індії вже демонструють зниження. У вересні вони можуть становити в середньому близько 1,9 млн барелів на добу, що є найнижчим рівнем із квітня.

За оцінками Kpler, цей обсяг становить понад 35% загального нафтового імпорту Індії. Таким чином, навіть після скорочення російська сировина залишається одним із ключових джерел для індійських НПЗ.

Головна проблема — альтернативна нафта дорожча

Швидка заміна російських поставок може виявитися складною не лише через обсяги, а й через ціну.

Минулого тижня російська нафта Urals, поставлена до Індії, коштувала близько $133 за барель. Альтернативні сорти з Близького Сходу, зокрема Oman та Murban, були дорожчими.

Це створює для індійських нафтопереробників додатковий фінансовий тиск. Якщо компанії будуть змушені купувати дорожчу сировину, це може позначитися на їхній маржі та собівартості виробництва пального.

Попит на нафту в Індії продовжує зростати

Водночас потреба Індії в нафті не скорочується. Країна розширює переробні потужності, зокрема через будівництво нового нафтопереробного заводу в Раджастані та модернізацію вже діючих підприємств.

Закупівлі сирої нафти наблизилися до рекордних 5,4 млн барелів на добу. Тому Нью-Делі одночасно стикається з двома протилежними факторами: необхідністю забезпечувати зростаючий попит і ризиком втрати одного з головних джерел постачання.

США отримали можливість запроваджувати мита до 100%

Причиною нового тиску на індійських покупців стала американська санкційна законодавча ініціатива, підписана президентом Дональдом Трампом 19 вересня.

Документ надає американському президенту право запроваджувати додаткові тарифи проти країн, які купують російську нафту та інші енергоносії. Потенційно ставки можуть сягати 100%.

Серед країн, які можуть опинитися під таким тиском, називають Індію, Китай та Туреччину. Водночас сам закон не означає автоматичного запровадження максимального тарифу: конкретні заходи залежать від подальших рішень американської адміністрації.

Нью-Делі намагається зберегти енергетичну безпеку

Індійська влада раніше наголошувала, що закупівлі російської нафти пов'язані насамперед із необхідністю забезпечити енергією населення країни, яке перевищує 1,4 млрд людей.

Нью-Делі також попереджав Вашингтон, що нові обмеження можуть негативно вплинути на двосторонні відносини та стабільність світового енергетичного ринку. Індійські переробники, своєю чергою, закликали уряд шукати можливість отримати винятки або інші механізми, які дозволили б продовжити закупівлі без надмірного тарифного навантаження.

Перебої на Близькому Сході ускладнюють пошук заміни

Для Індії проблема полягає ще й у тому, що альтернативні маршрути та постачальники зараз самі перебувають під тиском.

Через перебої в регіоні та проблеми з постачанням із Близького Сходу індійські НПЗ мають менше можливостей швидко замістити російські обсяги. Раніше Bloomberg повідомляв, що закриття саудівського трубопроводу East-West після атак безпілотників вплинуло більш ніж на 400 тис. барелів на добу поставок до Індії.

У результаті країна опинилася між необхідністю диверсифікувати закупівлі та обмеженою доступністю дешевої альтернативної сировини.

Листопадові закупівлі можуть стати показовими

Переговори щодо російської нафти з поставкою у листопаді зазвичай починаються наприкінці вересня. Саме тому найближчі тижні можуть показати, наскільки серйозно індійські компанії готові скорочувати залежність від російської сировини.

Поки що йдеться саме про пошук альтернатив, а не про повну відмову від російської нафти. Попередні повідомлення також свідчили, що частина індійських переробників планувала продовжувати закупівлі, оскільки замінити російські обсяги в умовах нестабільності на Близькому Сході швидко неможливо.

Для Росії скорочення закупівель Індією означало б ризик втрати одного з найважливіших напрямів експорту нафти. Для самої Індії — потенційне зростання вартості імпортної сировини та додатковий тиск на внутрішній енергетичний ринок. Водночас остаточний масштаб змін залежатиме від того, чи застосує Вашингтон нові мита на практиці та якою буде доступність альтернативної нафти на світовому ринку.